На фото: каблучка “Це шляпа?”
Орінго — сріблярня, але прикраса для нас ніколи не була просто гарною річчю. Ми вважаємо ювелірне мистецтво однією з ланок загальної культури і відчуваємо відповідальність за свою частину цього ланцюга.
Найпомітніше це в наших прикрасах за книжками, які ми створюємо рік за роком. Почалося все з «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері. Каблучка «Це шляпа?» так полюбилася покупцям, що з неї виріс цілий книжковий напрям.
Що далі ми читали, то більше нас захоплювала українська література. Григорію Сковороді присвячені підвіски «Молитва за Харків» і «Світла молитва за Харків», а також каблучки «Нерівна рівність» і «Сад пісень». Майк Йогансен «подарував» нам брошку «Ситутунга» та каблучку «Комар». Підвісок «Світ-Всесвіт» з’явився завдяки роману Івана Багряного «Сад Гетсиманський» і його думці, що будь-яка ніч, навіть полярна, закінчується ранком. А каблучка «Слово» присвячена усім письменникам Розстріляного Відродження разом. Українська письменницька традиція не переривалася, хоч як цього хотіли її вороги, і нам хочеться, щоб її було видно й у сріблі.
Ми прагнемо не ілюструвати твір дослівно, а знайти в ньому образ, за яким його впізнають. Буває, людина спершу прочитає Сковороду, а вже потім знаходить прикрасу, що додає до прочитаного щось своє. Буває й навпаки: незвичний срібний образ змушує піти й пошукати, звідки він узявся. Обидва шляхи ведуть до книжки, і саме це для нас головне.
Тому ми охоче виходимо до читачів. На харківському фестивалі «Літературний Ярмарок» Орінго показало свої книжкові прикраси та каблучки з колекції «Чарівні міста України». Поруч стояли артоб’єкти про театральний Харків часів Курбасового «Березоля». Фестиваль названо на честь харківського альманаху 1928–1930 років, де друкувалися Хвильовий, Йогансен, Куліш і Вишня, а гаслом Ярмарку того року стали слова Сковороди «Любов виникає з любові».
На фото: підвіс “Вершник”
Друге наше велике захоплення — історія Харкова та України, і цікавість до неї теж часто закінчується новою прикрасою. Так сталося з Василем Кричевським, художником, графіком і архітектором зі Слобожанщини, творцем українського архітектурного модерну, автором герба й гривні УНР. До його спадщини нас привели книжки харківського видавництва Олександра Савчука: двотомна хрестоматія «Василь Григорович Кричевський» і альбом «Василь Кричевський: орнаментні композиції». З цього читання виросла ціла серія прикрас. Комплект «На мотив» повторює ілюстрації Кричевського на гуцульський мотив, а «Півник з вишиванки» зроблено за його ескізом декоративної вишивки. «Коник з екслібрису» відтворює книжковий знак, який митець створив 1920 року для академіка Сергія Єфремова. Під час репресій радянська влада вирізала цей знак із книжок, тож ми повернули його у сріблі. Є й каблучка «Полтава. Будинок Земства» — про будівлю, яку Кричевський спроєктував в українському стилі.
Цікавить нас і давня історія. Каблучки «Оберіг» продовжують традицію захисних орнаментів,, а підвіс «Старовинний хрест» створено за старовинними малюнками, щоб давній образ і далі був поруч із людиною.
Важливою подією для нас стала виставка «Орінго. Мистецтво срібних історій» у Скарбниці Національного музею історії України. Цілих пів року, з вересня 2025 до березня 2026, наші прикраси стояли в 28 вітринах того самого залу, де зберігається скіфська пектораль із Товстої Могили. Відвідувачі бачили там книжкові прикраси, «Чарівні міста України» й артоб’єкт «П’ятий Харків» за мотивами есею Юрія Шевельова. Кураторка виставки Ірина Удовиченко пояснила, чому музей запросив саме нас: прикраси Орінго — «носії смислів, які актуалізують загальнолюдські цінності».
Сучасна прикраса стає частиною культури, коли за нею стоїть щось більше, ніж метал і форма. Ми працюємо в Харкові, під обстрілами, і добре розуміємо, що культура сама себе не збереже — її мають досліджувати й передавати далі. Ми робимо це мовою срібла.